Пам'ятки для роботи на уроці історії

Матеріал має бути корисний та цікавий для вчителя історії , у підбірці матеріалу  Степанової Наталії Михайлівни, методиста лабораторії гуманітарних дисциплін. 

У кабінеті історії має бути добірка пам'яток для роботи на уроці.

 

Схема аналізу історичних фактів, подій, явищ та процесів

 

            Історичний факт – першоцеглинка історичних знань. Він непотворний, як неповторні простір і час, де він протікає, оскільки вони перебувають у постійному русі.

            Історична подія – сукупність логічно завершених та обмежених у просторі й часі історичних фактів.

            Історичне явище – комплекс аналогічних історичних фактів або їх ознак, які зберігалися чи зберігаються протягом певного часу та в певному просторі (території).

            Історичний процес – ланцюг взаємопов'язаних у часі й просторі причинно-наслідковими зв'язками історичних подій і явищ:

F     коли відбувалися чи проходили ці факти, події, явища чи процеси;

F     де вони проходили;

F     за яких історичних обставин вони проходили; які події пройшли напередодні;

F     який розвиток вони отримали надалі;

F     яка соціальна верства чи верстви були основними учасниками події;

F     яку роль відіграли тут історичні особи та чиї інтереси вони відображали;

F     який слід залишили ці факти, події чи процеси в історії регіону, країни чи світу;

F     випадковим чи закономірним був саме такий перебіг подій та які вони мали наслідки;

F     які альтернативи розвитку існували за тих історичних умов; а як би повелися Ви за таких умов?

 

Схема аналізу подій з хронологічної точки зору (локалізація подій у часі)

 

F     коли пройшли ці події, як довго вони тривали, в якій послідовності проходили;

F     на який період історії людства вони припадають;

F     як ця  подія співвідноситься з іншими подіями чи процесами;

F     як ця подія кореспондується з однотипними подіями чи процесами вітчизняної та регіональної історії;

F     складання хронологічних чи синхроністичних простих чи складних таблиць.

 

Визначення місця історичних подій у просторі (використання карти як історичного джерела)

 

F     правильно займіть позицію біля карти (так, щоб не заступати природне освітлення карти);

F     запам'ятайте, що коли ви стоїте навпроти карти, наверху буде північ (південь – унизу), а зліва– захід (відповідно, справа – схід);

F     навчіться читати легенду карти – її умовні позначення. При всій різноманітності карт однотипні факти, події та явища – кордони та столиці, райони повстань, напрями головних ударів і місця битв тощо – зображуються на них схожими позначками;

F     зверніть увагу на написи, діаграми, таблиці, портрети, рисунки, які є на карті, і ви зрозумієте, що є резон у твердженні „Карта – це державна шпаргалка”;

F     працюючи з контурною картою, користуйтеся кольоровими олівцями, робіть умовні позначення;

F     на дрібномасштабних картах окремі позначки робіть цифрами, які включайте в умовні позначення, це впливатиме на естетику виконаної Вами роботи.

 

Схема аналізу історичного документу

 

            Документ первинний (запис очевидця або учасника події) чи вторинний (коментар чи

переказ про подію з уст дослідника).

            Відділіть у документі факти від коментарів та аналізуйте їх окремо.

F     Хто автор цього документу? Чиї інтереси він захищає?

F     Про що розповідається в документі? Яка сторона події чи явища замовчується?

F     Коли написаний цей документ? Як могли вплинути на нього автори, історичні події чи загальна ситуація в цей період?

F     Де відбувалася подія, про яку йдеться в документі?

F     Якими мотивами керувався автор документу?

F     Як цей документ кореспондується з іншими свідченнями про ці факти, подію, явище чи

процес?

Схема характеристики історичної особи

(складання історичного портрету)

 

F     Історичні умови,  виклики та вплив оточуючого суспільного середовища на формування особистості історичної постаті. Особистісні якості історичного діяча та умови їх становлення та формування.

F     Цілі діяльності та можливості їх досягнення.

F     Якими засобами та шляхами досягається поставлена мета.

F     Основні результати діяльності історичної особи для регіону, країни чи світу.

F     У чому значення діяльності цієї особистості.

F     Яке Ваше ставлення до цієї особи як людини та як історичного діяча?

 

            Види роботи з текстом підручника як джерелом інформації

 

F     читання мовчки або вголос;

F     виписування дат;

F     складання хронологічних таблиць;

F     робота з термінами, географічними назвами, висновками;

F     виписування імен історичних персоналій;

F     відбір історичних фактів для доведення окремих суджень;

F     формулювання  висновків  на основі прочитаних фрагментів тексту; конспектування;

F     складання плану чи тез.

 

Складання плану

 

  1. Уважно   прочитайте  назву теми плану, текст параграфу.
  2. Спробуйте засвоїти зміст матеріалу в цілому.
  3. Відберіть тільки той текст, який висвітлює тему, за якою потрібно скласти план.
  4. 3апишіть головні,  на Ваш погляд, думки тексту – це і будуть орієнтовні пункти Вашого плану.
  5. Добре продумайте, сформулюйте й запишіть ці головні думки. Це буде простий план теми.
  6. Якщо план складний, виділіть провідні (дві-три) ідеї та спробуйте перегрупувати матеріал таким чином, щоб він відповідав цим ідеям.
  7. 3найдіть дані, які розкривають кожну з виділених вами головних ідей, і запишіть їх у вигляді підпунктів плану.
  8. Перевірте, чи розкриває план тему, чи є у ньому своя логіка й завершеність, яка дозволить Вам краще засвоїти матеріал.

Пам'ятайте! Структурно план поділяється на вступ, основну частину та висновки.

 

Конспектування

 

            Конспектування – це стислий виклад основного змісту прочитаного (почутого).

F     Кілька разів прочитайте текст, постарайтеся засвоїти його зміст в цілому.

F     Розділіть текст на окремі блоки (відносно самостійні частини).

F     Зробіть аналіз кожної із частин, виділивши в ній головне.

F     Сформулюйте тези і випишіть вислови, які їх аргументують.

F     Запишіть основні положення та ідеї тексту або почутої інформації.

 

Узагальнення

 

            Узагальнення – визначення загальних, суттєвих ознак історичного явища чи процесу, формулювання провідних понять чи ідей того, що опрацьовано чи вивчено; узагальнення ґрунтується на аналізі та синтезі та йде від простого до складного (від конкретного до абстрактного).

F     Виділіть головне поняття в отриманому завданні.

F     Перевірте, як Ви зрозуміли його зміст.

F     Відберіть основні, типові факти з опрацьованого матеріалу.

F     Проаналізувавши їх,  виділіть спільні риси.

F     Сформулюйте провідну ідею, вектор розвитку явища чи процесу.

 

Порівняння

 

            Порівняння – це розумова операція, спрямована на встановлення рис схожості та відмінності між певними історичними подіями, явищами чи процесами. Етапами порівняння можуть бути:

F     засвоєння об'єктів порівняння та їх запис;

F     виділення критеріїв – споріднених суттєвих ознак об'єктів, які порівнюються; це –найскладніша частина порівняння. Критерії порівняння – це своєрідний план спільних ознак тих чи інших подій, явищ чи процесів.

F     чітке формулювання й короткий запис змісту порівняння;

F     порівняння об'єктів за кожним з критеріїв;

F     стисле узагальнення та його запис.

            Найбільш вдалою, на наш погляд, формою порівняння є таблиця.

Подобається