СЦЕНАРІЙ   МІТИНГУ-РЕКВІЄМУ

"СКОРБОТНА  СВІЧКА ПАМ'ЯТІ СВЯТОЇ",

ПРИСВЯЧЕНОГО  МІЖНАРОДНОМУ  ДНЮ  ПАМ'ЯТІ 

ЖЕРТВ  ГОЛОКОСТУ.

Звучить мінорна музика.

 Ведучий

Їм – неоплаканим і не відспіваним...

Їм – похованим без труни й молитви,

Позбавленим могили й шани –

Присвячується цей мітинг-реквієм

Пом’яньмо мільйонні жертви…

Ведуча. Урочистий мітинг – реквієм  «Скорботна свічка пам’яті святої», присвячений Міжнародному Дню пам’яті жертв Голокосту відкрито.

Звучить   Гімн  України.

Ведучий. 1 листопада 2005 року Генеральна Асамблея Організації Об´єднаних Націй ухвалила резолюцію, в якій постановила, що день 27 січня – це Міжнародний день пам´яті жертв Голокосту.

Меморіальна дошка на будівлі Ради Європи (Страсбург, Франція), установлена у Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту 27 січня 2005 року

Ведуча.Цей день було обрано не випадково: саме 27 січня 1945 року було звільнено від фашистів найбільший з гітлерівських концтаборів, Освенцим, розташований в 70 кілометрах від Кракова. ВерховноюРадою України 5 липня 2011 року прийнято постанову про відмічання щорічно цього дня в нашій державі. Всього у фашистських таборах смерті було знищено шість мільйонів євреїв і мільйони людей інших національностей.

Ведучий.На території України не було газових камер: українських євреїв розстрілювали та скидали у ями.

Ось деякі місця з найбільшою кількістю вбивств євреїв на Україні: Київ – Бабин Яр, жертв – близько 100 тисяч чоловік; Сирецький концтабір, жертв – близько 25 тисяч. Одеса, Богданівка (Доманівський район) – кількість страчених перевищує 115 тисяч чоловік, з них близько 55 тисяч – безпосередньо у Богданівці.

Учениця.

Може, ті зорі – то душі людей,

Які відлетіли в трагічні  часи? ...

А серед них скільки було дітей!

Їм не бачити більше земної краси.

Ніколи вже їм не пізнати Кохання...

Не пройтися щасливими лісом і полем...

Голокост  знищив життя і сподівання... 

Учень.

Раптом туга стискає душу мою...

Свічку поставлю на  могилі… Запалю.

Прошепчу я тихенько молитву свою…

Тих жертв замордованих, страчених я гріх замолю.

Учениця.

Хай світло від свічки у небо летить

Хоча б одну Душу зігріє в цю мить,

Щоб Душа ця загублена спокій знайшла –

І у Вічність до Бога вона відійшла. 

Ведуча. Спогади Карпачової Віри Павлівни (очевидиці тих подій):

«Мені виповнилося тоді 5 років, коли розпочалась війна. Батьки були евакуйовані з підприємством, я залишилася з дідусем та бабусею.

Коли розстріляли рідних у Мерліковій балці, я переховувалася, допомагали мені небайдужі люди. Грабежі й убивства стали щоденними. Звичайно німці вривалися у дома під приводом пошуку зброї, а потім розкрадали все, що попадалося на очі. Кожний, хто намагався протестувати, виводився на вулицю й розстрілювався на місці. Одного разу, ховаючись від німців у виноградниках під дощем, я благала Господа про допомогу. І раптом прояснилося небо, з’явилося сонце. Зрозуміла, що я під надійним захистом…

Потрібно, щоб увесь світ знав про їх злодіяння. Ми, ті, хтобув безпосереднім свідком… повинні розповісти про ті жахи, щоб всі знали, а головне не забували…Забуття було б зрадою людства… Запам’ятайте на все життя!»

Ведучий. Під впливом цих спогадів,учениця 11 класу м. Бердянськ Наталія Кравець написала вірш.

Учениця.Я слухаю розповідь жінки старенької

Про жертв Голокосту, моїх земляків.

…Вона ще була тоді зовсім маленькою

І дуже любила Вітчизну, батьків…

Вона простягала до сонця долоні,

Чекала на світлі та радісні дні,

А незабаром – сім’я у полоні,

Усюди горять Голокосту вогні.

Звірства нацистів не відали меж:

Страху зазнала родина кожна.

І дідуся…розстріляли теж…

Адже євреєм бути не можна.

Дівчинку можуть знайти і вбити.

Поряд живуть ще й сусіди-зрадники,

Що залишалось дитині робити?

Бігти…Ховатися…у виноградники.

Тихо сиділа й тремтіла в кущах,

Щось шепотіла, Богу молилася.

Сльози печалі та смутку в очах,

Серце маленької Віри так билося.

І пливли над нею тяжкі хмари…

Раптом небо світлом запалилось,

То постала таємнича мара –

І обличчя Господа з’явилось.

Дівчина сльози змахнула рукою,

Віру вселив святий його лик,

Для України просила спокою –

Бог посміхнувся, кивнув –  і зник.

Складно було перемогу дістати,

Пройшла Україна багато доріг,

Жорстоких нацистів змогла подолати.

Жінка казала: «Господь допоміг».

Голокост нам треба пам’ятати,

Адже пам'ять – то є  наша совість.

Помилок таких не допускати,

Не писати  геноциду повість.

Процвітай і слався, Україно мила!

Кращого життя ти, вірю, гідна,

В об’єднанні й мирі наша сила!

А вона нам зараз так потрібна!

Ведучий. Перед  хвилиною мовчання  прошу запалити  свічки пам’яті(кожен клас запалює свічки), на знак вшанування світлої пам’яті тих, хто став жертвами Голокосту, увійшовши в безсмертя, схилімо голови і вшануймо їх.

Звучить пісня « Гори, гори моя свіча…»

 Ведуча.

Хвилина мовчання – ніяк не прощання,

Це мить про минулі страхіття війни.

Хвилина мовчання – це вічне стрічання,

Тут батько і мати, і дочки й сини.

Ведучий.

Тут крові краплини в пелюстках жоржини,

Пролитої в битві живуть без кінця.

Усе завмирає – мовчання хвилини.

Лиш чути, як б'ються в тривозі серця.

Ведуча.Оголошується ХВИЛИНА  МОВЧАННЯ.

Звучитьфонограма  метроному.  Після  закінчення  хвилини  мовчання – фонограма  траурної  мелодії.

Меморіал убитих євреїв Європи в Берліні, Німеччина

Учениця.

Боже великий, всевладний,

Яви нам свою могуть,

Дай розпізнати правду,

Праведників не забудь.

Дивляться в твої очі

Мільйони скатованих душ.

Пригорни їх, посели на спочинок,

Та їхнього сну не поруш!

Заступи нас і нашу державу

Од кривавих, лютих негод.

Всі ми – сущі, усопші, прийдешні –

Твій, безсмертний народ! 

Ведучий.Наш захід наблизився кінця.

Звучить  фонограма Гімну  України.

До побачення.

Ведуча.До нових зустріч.